В останньому
дописі хочу висловити деякі ОСОБИСТІ міркування з приводу подібних тренінгів
та методики запровадження проектів взагалі.
Відразу
попереджу, що моя думка являється тільки і тільки МОЄЮ думкою (тобто, ІМХО, як
на сленгу пишуть в Internet-і) і не стосується якихось
фундаментальних проблем космічного масштабу.
Отож, про все по
порядку…
По-перше. Озираючись назад, помітив, що нереально тягнути
всю цю роботу одночасно, так-як переключати увагу з однієї задачі на іншу –
дуже важко. Загальний результат буде гарантовано на 50% гіршим, ніж при
детальній послідовній роботі над кожним блоком окремо. Якщо нічого кардинально не
міняти, то на початку, мабуть, потрібно знайомити людей з методикою ведення
(малювання) ментальної карти проекту (на папері), щоб нічого не забути і не упустити.
Мені, на жаль, це дійшло тільки на 20-й день курсів, коли я поцікавився, що то
воно таке – та «ментальна карта». Звичайні записи в блокноті без глибокого
структурування матеріалу тут безсилі допомогти (чим не моє улюблене
програмування?).
По-друге. Вчителям, що їдуть на курси з включенням навчання
за програмою Intel просто необхідно мати хоча б примітивний блог та
інші стандартні аккаунти. Це зекономить «уйму» часу на опанування самої
методики та стилю навчання.
По-третє. Дуже важко «висосати з пальця ТАБУРЕТКУ», якщо такої немає «в
налічії». Мені то було легко, так-як були конкретні напрацювання, на які можна
було спертись, але як воно насправді має відбуватись – ще під великим питанням…
В принципі, відповідь на це питання я збираюсь отримати вже цього літа. Хочу
спробувати застосувати набутий досвід до спортивного туризму (головна фішка –
те, що не я, а учні бігають за мною з пропозиціями про організацію експедиції).
Тобто, ось він – майбутній проект!
І насамкінець… Чесно??! – Навіть не знаю, чи вийде все
нормально зформулювати… Я розумію, що це Intel, на планеті ХХІ століття і все таке інше
– бла-бла-бла… Чому основний упор для досягнення мети робиться на блоги,
презентації, публікації і взагалі на Internet? Хіба у Меделєєва
і Ломоносова, чи Леонардо да Вінчі був Internet? Чи від цього їхня «ТАБУРЕТКА» є менш прекрасною? Чи, можливо, на ній
(табуретці) десь написано, як вона робилась? Я веду до того, що американці, як
завжди, взяли ідею, яка й до них була постулатом і просто вставили її в дорогу
оправу. А для нашого простого українського вчителя-предметника (це я не про
інформатиків) для того, щоб запрацювала подібна система на кінцевий результат –
не потрібно нічого крім мозку, крейди і дошки. Тому й викликає і буде викликати
у людей супротив до використання ІКТ. А проекти – були, є і будуть, незалежно
від форми подання самого процесу…
